МІНІАТЮРНИЙ ДРОТИК СВОЇМИ РУКАМИ

Send

На минулих вихідних, щоб розважити сина, (ну і самому не нудно провести час) недовго голову поламавши, змайстрував я міні дротик, який в дитинстві робив, напевно, практично кожен, так само як і я. Ну а ті, хто не робив таку просту (у виготовленні) іграшку, в дитинстві. Чи зможуть її виготовити, (без підозрілих поглядів оточуючих, з думками про розумову відсталість виготовив його людини). Тільки тоді, коли їх потомство підросте, до прийнятного віку. Щоб випадково не пошкодити що-небудь собі і оточуючим його людям, (мирно гуляють неподалік і не підозрюють над навислу над ним загрозу). Адже безпека, перш за все.
І так, для виготовлення міні дротика мені знадобилися:

Кусачки.
Ножиці.
Кулькову ручку (для розмітки) тому, що не було зошити в клітку.
Лінійка (з тієї ж причини).
Нитку швейну, (звичайну).
Сірники, (більш-менш рівні екземпляри) бажано з не великими головками і без дефектів (інакше погано вплине на льотні характеристики і траєкторію руху нашої майбутньої міні ракети).
Голку, не більшу (більшу, просто треба буде додатково підточувати або додавати вантаж).
Папір, (в моєму випадку фрагмент шпалер через відсутність в даний момент зошити).
Мідний дріт, що не дуже товсту, інакше будуть складнощі з замотування до того ж велика ймовірність поломки сірників, не надто тонку (замучить мотати). У мене 0,4 міліметра (ніби як в самий раз).

Можна обійтися і без нього. Але так як вага готового виробу не великий, його дальність польоту залишає бажати кращого, загалом, не так далеко як хотілося б, практично зовсім не встромляє в ціль і траєкторія польоту майже, що непередбачуване. Виготовив я для початку тіло ракети, взяв чотири сірники в одну руку другою рукою заштовхав посередині голку гострим кінцем назовні, третин рукою почав намотувати мотузку, жарт, звичайно, впорався двома руками. Намотавши злегка, зафіксував мотузку, просунувши між сірників і відклавши тіло, перейшов до наступного етапу.

Етап цей полягає власне у виготовленні крил метальної зброї (як би смішно це не звучало, але це так). Дротик є зброєю (метальних), являє він собою спис, правда кілька полегшене і зменшене, якщо порівнювати з списами для бою рукопашного або кінного (зазвичай, має загальну довжину аж до півтора метрів). Для зручності метання його врівноважують (відповідним чином). В якості зброї (мисливської) і бойового вони застосовувалися військами багатьох країн світу і народів, вже починаючи з давніх-давен. Постійне застосування (як зброї) зафіксовано в двадцятому столітті. У стародавній Русі їх сулицями називали. Дротиками ще називають метальні стріли (короткі) для гри під назвою дартс.
І так, спочатку я розмітив і відрізав папір у вигляді квадрата.

Надалі не хитрими маніпуляціями перетворив його в трикутник, потім ще, ще і ще, загалом, дивіться на фото.

Після того як крила готові я поставив тіло майбутнього дротика на крила.

За тим домотать і зафіксувавши нитку (як описував вище), горя бажанням швидше випробувати жбурнув його на стіну будинку обшиту ДВП. Очікування не виправдалися, він був ще сируватий (його ваги не вистачало здолати парусність, подумав я). Мною було прийнято рішення, у що б то не стало виправити ситуацію. З численних інженерних думок виникли поки вона падала на підлогу, було вибрано найбільш підходяще для конкретного виду літального апарату.
1) Зменшити парусність, відрізавши частини крил (він мені відразу здався підозрілим і не красивим).

2) Збільшити вага носової частини, додавши до того ж значну прибавку в аеродинамічному опорі повітрю. Досягнуто було це шляхом намотування мідного дроту на сірники з голкою, не забуваючи при цьому про плавний перехід. Награвшись і отримавши безліч трохи забуваються хвилин щастя від весело проведеного часу з чадо, була спроба продовження задоволення за допомогою модернізації, щоб залучити вщухають увагу дитя. Реалізував ідею за допомогою чарівного перетворення дротика в ракету шляхом часткової ампутації хвостовій частині дротика.

Результатом хірургічного втручання було виграно ще півгодини. І ракета благополучно приземлилася (правда носовою частиною) на поверхню стіни, де посій день і прибуває. Бажаю всім у кого є діти, таких же приємних і неповторних моментів в житті. Раджу користуватися часом, коли вони ще маленькі, адже вони виростуть і маленькими, примітивними іграшками вже не вийти викликати у них такі ж емоції близькі до стану ейфорії.

Send